середа, 23 квітня 2014 р.

Тато, ти мене не бачиш...

В животі у мами я сиджу.
Я не знала, що так скривдиш...
Кинув нас, але я тобі скажу:

Якщо ти передумав одружуватися,
Якщо не готовий ходити з кільцем,
Треба було, тату, не поспішати
Робити так, щоб стати моїм батьком...

З перших днів в животику матусі
Чую ваші, тато, голоси.
З'явлюся на світ, але от чи зможу
Зустріти поглядом татові очі?

Пам'ятаю, мама тестом перевіряла,
Чи збудуться у неї мрії.
На Хрещення надіслала смс,
Що щасливим татом станеш ти.

Все стало налагоджуватися.
Я росла, прислухаючись до вас.
Мама мені вишивала ікони,
Гладила рукою по ночах.

А потім зник твій голос ніжний,
Я його не чула давно.
Мама так безутішно ридала,
А тобі, напевно, все одно.

Як же так і в чим я завинила?
Маму ти мою не ображай!
Якби хотів, щоб я народилася,
То створив би нам затишок і рай.

Душу мамі ти розбив на частини,
Склею ці частини я легко.
Тату, знаєш, діти - це щастя.
Будеш ти від щастя далеко...

Знаєш, мамі тітки розповіли,
Що по клубах ходиш день за днем...
Тато, а тебе так теж чекали,
Кинувши будинку маму з животом?

Підросту в животику трошки
У окруженьи маминої любові.
Відчуваю тепло її долоні,
Чую чийсь голос: «Не ридай...»

Мама мені вишиває ікони,
Свій животик гладить по ночах...
Пап, дитина колишнім не буває...
Бути тобі батьком - не по плечах...

© Copyright: Ірина Самаріна-Лабіринт, 2012

Олеся Танчевская

Колискові вашим діткам))

В. Дерев'янкін і Я. Масловська (Мамині колискові) – Баі-бай, баю (чистий вокал)