середа, 28 травня 2014 р.

Відразу дві посмішки мамі,

Дві турботи життя дала,
Дві долі, подвійний іспит,
Дві надії, два крила.

Два серця б'ються разом,
Радість до нас прийшла подвійно.
Танцю два, подвійні пісні.
І тут тиші!

Сонця два для мами світять,
Бережуть два ангела.
Щастя є і це - діти,
А для мами щастя два!!!

Знову ти приїхав втомлений з роботи

І мовчки приліг на диван.
А син, несмышленыш, не знаючи турботи,
Весь день за тобою сумував.
З надією протягне хлопчисько
долоні,
Безтурботно подивиться у вічі, -
Відповіси йому: «Вибач, не сьогодні.
Грай-ка, синку, без мене».
І будуть роки пролітати, немов птахи,
А ти, як завжди, втомлюватися.
Твій син подорослішає і з дитинством
проститься.
Він поруч підріс, без тебе.
Наче очі ти вперше відкриєш,
І запитаєш себе - як же так?
А серце стисне тому, що не можеш
Повернути його дитинство тому.
Торкнешся волосся загрубілою рукою:
- Синку, розкажи, чому
Вчора ти приніс сигарети з собою,
І ліг спати о четвертій годині?
А син відвернеться, ледь чутно
відповість:
- Батько, вибач, мені пора.
Давай не зараз, адже мені потрібно
виїхати,
Мене вже давно чекають друзі...
І ти будеш дивитися у вікно
приречено,
Той згадуючи день і годину,
Коли так тягнулися дитини долоні,
А ти казав: «Не зараз».

Знову ти приїхав втомлений з роботи,
Приліг - відпочити б хоч годину.
З надією протягне хлопчисько
долоні...
Не смій говорити: «Не зараз».